Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
брязнути — [бр’а/знутие] ну, неиш; нак. зние, з(‘)н іт … Орфоепічний словник української мови
брязнути — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
брязь — виг. Уживається як присудок за знач. брязкати, брязнути … Український тлумачний словник
брякнути — I ну, неш, док. 1) неперех. Задзвеніти з брязком; брязнути. 2) перех., розм. 3) перех., розм. Сказати щось не до речі, не до ладу; бовкнути. II не, недок. Набрякати, вбираючи в себе вологу; бубнявіти. || Брезкнути (про тіло, обличчя) … Український тлумачний словник
брьохнути — ну, неш, док., розм. 1) неперех. Важко, з шумом упасти; брязнути. 2) перех. Кинути з силою, ударивши об що небудь … Український тлумачний словник
бухнути — (кого що й ким чим поставити, покласти що н. недбалим, різким рухом / впустити що н. із глухим звуком, шумом), гепнути, гримнути (ким чим), брязнути, брякнути, брьохнути (кого що), хряпнути (ким чим), хрьопнути (ким чим) … Словник синонімів української мови
бухнутися — бухатися розм. (важко, із силою, з розгону / із глухим звуком упасти), бухнути, бахнутися, бахатися, бехнути(ся), гримнути(ся), грю[я]кнутися, гепнути(ся), гепати(ся), гупнути, гупати, бабахнути(ся), бебехнути(ся), бризнути(ся), брязнути(ся),… … Словник синонімів української мови
дзвенкнути — дзвенкат, Ол. Брязнути, зв якнути … Словник лемківскої говірки
